Трохи історії

Має сенс почати одразу з мого висновка по дослідженню цієї теми: варто розрізняти селективне тонування та селективне фарбування. При схожості отримуваного ефекту, це технологічно різні методи в фото та кінематографі.

У фотографії

Селективне фарбування почалося ще в 19-му столітті. До появи кольорової фотографії, фотографи експериментували з ручним фарбуванням чорно-білих зображень, додаючи один або кілька кольорів для акценту. Сепія (коричневе тонування) стала найвідомішою технікою тонування ще у 1850-х роках. Перше селективне тонування (де кольоровий елемент зберігається або додається на чорно-білому зображенні) у фотографії в сучасному розумінні з’явилося вже із приходом цифрової ери фотографії в кінці 20-го століття, з 1990-х років. Отже, при всій давності ідеї, шлях реалізації від сепії до реальних технічних можливостей сучасного селективного тонування, людство пройшло приблизно за 140 років.

На картинці нижче навіть на етапі фото (не кажучи про етап відео, який ще більше їх спотворить) вимагають обрізки пальці правої руки. Благо, мобільний формат в будь-якому разі вимагатиме обрізки тієї ділянки кадру. І от такі нюанси постійно.

В кіно

Перші спроби додати колір до чорно-білих фільмів відбулися в кінці 19-го і на початку 20-го століть, коли зображення вручну фарбували. Однак перше застосування техніки селективного тонування, як у сучасному сенсі (де один колір виділяється на чорно-білому фоні), можна побачити у деяких авангардних експериментальних роботах лише з середини 20-го століття.

• Один із найбільш відомих і культових прикладів селективного тонування в кінематографі, який можна вважати "відправною точкою" сучасого застосування техніки – фільм Стівена Спілберга "Список Шиндлера" (1993). У цьому чорно-білому фільмі червона сукня маленької дівчинки стає важливим емоційним і сюжетним акцентом. Це, можливо, найбільш впізнаваний приклад у кінематографі, коли використовується один колір на фоні чорно-білого зображення для посилення драматичного ефекту. Далі за впізнаваністю йде "Місто гріхів" аж 12 років по тому (2005).

Отже, техніка селективного тонування стара, як ідея, але відносно молода по можливості імлпементації, й надзвичайна обмеженість кількості популярних фільмів / прикладів з її застосуванням показує, що вона досі не є надто поширеною. Мені також подобається чорно-білий фільм "Ангел А", проте зараз не згадаю, чи було там селективне тонування, чи він просто суцільно чорно-білий. Здається СТ там і не було, але щоб з'ясувати точно – це буде для мене зайвий привід передивитися цей чудовий фільм ще раз.

Просування моєї роботи над чорно-біло-червоним кліпом

Дуже повільне. Вчора, працюючи весь день, мені вдалося нашити 26 секунд кліпу. При тому, що я планував не шортс, а повнометражну пісню, це жахливо повільний темп, так я створюватиму кліп приблизно 9 днів. Основним тормозом є те, що з відео виходить 95% і більше браку, який ні на які ворота не натягнеш.

• Варто узяти за правило: якщо пальці десь біля обличча або потребують руху, можна одразу відкидати такий кадр: з гарантією 99% ші 2024 року все-рівно його нормально не переробить на гіф. Це практично "дохлий номер". Для відео треба апріорі одразу брати кадри, на яких руки десь за спиною або в ділянці кадру, звідки можна обрізати.

Ідея як вийти з положення і прискорити роботу: не на всіх кадрах робити жінок. Це значно спрощує завдання.

Мене самого починають дратувати написи на фото. Надто вже їх багато. Мабуть, коли мова про відео, почну робити хоча б тільки кожен енний по рахунку, цього буде досить, щоб додатково помітити авторство.

З іншого боку, я й запитав сам себе тверезо "Ти чого насправді хочеш: нікого ніколи не дратувати, чи щоб тебе пам'ятали у цій свалці із 8 мільярдів людей, де більшість губляться і забуваються через 5 секунд?"

Я хочу і далі бути блогером, письменником і кліпмейкером, і ця мета визначає засоби. Ми не можемо підходити до блогінгу так само, як люди, для яких мережа є засобом відпочинку увечорі після роботи. А майте на увазі, що більшість із цих людей також часто генерують дуже цікавий контент. Робити щось більше й цікавіше означає дійсно працювати над цим, а не просто чилити в інтернеті.

✍ Богдан Карасьов, 20 грудня 2024 р.

("20 грудня, Карл!" І тут я прокинувся й зрозумів, що зовсім скоро Йоль та самий короткий день року! Якщо уточнити, в 2024 році Зимове Сонцестояння починається 21 грудня о 11:21 AM за Eastern European Time, який взимку в точності співпадає з Київським часом).