Світ Снів 🌍 #3 | Участь у конкурсі

Привіт усім. Нарешті вирішила взяти участь в конкурсі від @diselex — "World of Dreams" 🌍|Початок нового| "Світ Снів" 🌍#3

Мені сняться дуже незвичайні сни, і точно кольорові (я пам'ятаю кольори багатьох деталей). Але вони так швидко забуваються, що навіть шкода! Адже я б хотіла їх записувати, дуже б хотіла.

Generated by AI

Наприклад, із сьогоднішньої ночі пам'ятаю лише цікаві уривки: як я у червоній довгій вечірній сукні стою на палубі якогось N-поверхового лайнера біля самого узбережжя (то точно було в Україні), і тримаюся за поручень. Тут хтось кричить: "Нахил!", і лайнер перехиляється на всіх парах бочиною у воду! Я не відпускаю поручень, це єдине, що мене стримує від падіння в море, і буквально кілька сантиментів не дістаю ногами до води, коли ця махина перехилилась. А потім вона починає стрімко підніматися в звичне положення. Я лечу тепер вгору, і помічаю, що внизу шурхать якісь робітники ув оранжевих жилетах, які і спричинили цей нахил якимось важелем. Я починаю на льоту догори матюкати їх на чому світ стоїть: "Ви там їбанулися всі?!! Я могла випасти в воду!!! Якого хріна робити це без попередження?!!" Ну і таке далі:) Але це було яскраво, і так правдоподібно: політати вниз-вгору, тримаючись за перила (здається, мене навіть долоні почали боліти — так міцно я схопилась за ті перила:)

---

---

А далі буде текст, який я записала в гугл-док ще влітку 2011 року. 13 років тому! Нічого не міняю в тексті, публікую отаким, як колись записувала.

Якось літом мені приснився сон про його сестру Шебнем. Він теж був у сні, але Шебнем виступала центральною фігурою. Я бачила яскраво виражений масний чорнозем, переритий і вспушений, а на ньому ріс виноград – багато-багато кущів. Але малесеньких, з метр висотою. І темно-сині ґрона подекуди. А ми з Шебнем той виноград поливали. Не водою, а виноградним соком, ще й з графінів. Зачерпували графіном сік з відра і тоненькою цівкою напували виноградні паростки біля самого місця входження лози у землю. Джейхун теж порався біля винограду, але він затоптував розрихлений чорнозем, тому я зробила йому зауваження про це. Коли він не відреагував, я почала його проганяти, мовляв, ти нічого не тямиш, а ми з твоєю сестрою самі все зробимо. Коли ж і після цього не вияволось реакції, я взяла Шебнем попід руку і повела в інше місце, кричучи йому, щоб не смів за нами йти, бо в нас свої особисті справи. Ми ступали з нею легко і м’яко по чорній перині землі. Розмовляли так, наче я знаю її сто років. Насправді, я ніколи не бачила Шебнем вживу, лише на фотокартках. Тай спілкувалась я з нею разів з десять в Інтернеті, а то й менше. Але так чітко вималювалась її зовнішність у моєму мозку, що чіткіше і людину, яку щодня бачу, важко уявити. Густюще чорне волосся довжиною до середини грудей ниспадало на її перса, прикриваючи їх. Вологі і здоровезні темно-карі очі без грама макіяжу впивались в мої очі. Червона кофтинка. Чорна спідниця. Не бачила лише взуття. І цей містичний запах виноградного соку впереміш зі свіжим чорноземом... І якісь невигадані емоції. Реальне бажання втекти з Шебнем від її брата подалі. Небажання знаходитись з ним на одному винограднику. Так дивно... Тепер я щоразу, коли бачу ґрона на прилавках, мимоволі згадую сон. Хоча минуло вже з півроку. Зіґмунде, Зіґмунде, що б це значило?..

Generated by AI