Всім привіт!!!
Сьогодні їздили з мамою до лікарні. Мені треба було відвідати дерматолога, щоб взнати що ж за ящур час від часу нападає на мою шкіру. Домовилися що поїдемо разом з мамою, після лікарні прогуляємося містом, відвідаємо кав'ярні, магазини, та і взагалі побудемо разом. Як то кажуть поєднаємо корисне з приємним.
Вийшли з дому о восьмій ранку і майже о сьомій ранку повернулися додому. Спершу сіли на автобус, приїхали на одну зупинку, потім сіли в інший автобус, приїхали до лікарні. Вже в реестратурі взнали, що прийому на сьогодні до дерматолога немає, мовляв приїздіть у січні. Блін, ого, думаю, а до січня типу не подохнуть, чи як? Питаю у дівчат з реєстрації, а якось можливо платно відвідати лікаря можна? Фіг з ним з тим направленням вже, здоров'я важливіше, якщо є платні консультації то було б добре.
Дівчата сказали, що так, приїздіть завтра, лікар до першої години дня вас огляне. Записали мене, видали якийсь папірець з датою (на завтра ), оголосили скільки мати при собі грошей. О, ну нормально, ціна за прийом у державній лікарні більш меньше приємна. Бо в інших приватних клініках прийом від 500 гривень, а плюс аналізи, ліки і ого яка сума виходить. Я ж спочатку обдзвонила всі лікарні де є дерматологи, які знайшла... Як почула ціну за прийом то якось різко все свербіти та турбувати перестало). Вирішила, що все ж таки поїду до державної, але і тут дерматологів вільних немає, а якщо консультацію оплатити то є.
В реестратурі дівчата кажуть що самі не в захваті від такого становища, бо не кожному під силу навіть аналізи здати, які ой які не дешеві. Я нічого не питала, не казала, але у дівчат з реестратурі мабуть вже рефлекс, вони без питань починають пояснювати чому так, мовляв "медична реформа в реанімаційному стані". Та зараз вся Україна в такому стані, нажаль.
Коротше після розмови з дівчатами з реєстрації ми з мамою вийшли з лікарні та стоїмо, думаємо, куди нам... До кав'ярні чи до родичів у гості? Виявляється моя мама дзвонила до мого дядька (папин двоюрідний брат) та розтренділа, що я захворіла. Впізнаю маму), по секрету всьому світу! І звісно ж сказала, що ми їдемо до лікарні. Дядько не довго думаючи запросив нас до себе у гості, типу ви ж все одно будете поряд, заїдьте. Та і справді треба було заїхати бо ми останній раз бачилися років шість назад. Живемо в одному місті, а бачимося дуже рідко.
Ну ми заскочили до кав'ярні, бо я ж мамі обіцяла смаколиків та прогулянку, а потім купили гостинці та поїхали у гості. А час летить дуже швидко, за розмовами і не помітили як день став темніше. Дядько зі своєю жінкою нас провів до автобуса і ми з пересадками доїхали додому. Ой, а вдома кіт, скаче, влаштував тигидик, м'явчить, сумно мабуть котусику було. День пройшов швидко, гарно, але питання зі здоров'ям ще не вирішили, що ж воно за ящур такий... Завтра буду знати, і вам розкажу).
________💛💙________
Все буде Україна!