Поговоримо про ігри ще - Скайрим - Talking about games - Skyrim

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні я продовжую свою серію дописів про ігри, і буду говорити про без перебільшення культову гру Скайрим.

Зараз буду писати повільно, щоб нічого не пропустити, і почну з екрану завантаження гри, на фоні якого грає настільки сильна та потужна композиція, що у мене мороз по шкірі кожного разу.

Гра починається як усі MMORPG - зі створення персонажу. Треба обрати зовнішність, расу, клас. Я зазвичай завжди граю за магів, бо по-перше це завжди круте графічне відображення здібностей, а по-друге я більше люблю дальній бій, тож лучники та маги моє все.

Якщо швиденько у двох словах розповісти сутність основної історії - ви граєте за персонажа, який буквально в перші півгодини гри зʼясовує, що він має у собі драконячу кров, і звісно всі сподівання Скайриму на виживання та відбиття атак драконів падають саме на ваші плечі.

Здебільшого з драконами все ж таки доведеться дратися. Якщо я вірно памʼятаю на всю гру є лише один, з яким можна домовитися, і більше того - отримати від нього приховані знання.

Загальна атмосфера гри приблизно така ж сама, як у Відьмаку, про якого я писала свій попередній допис. Це також середньовіччя, ви вештається занедбаними деревнями, або не занедбаними - то вже як пощастить, і маєте базову лінійку квестів основної історії та дуже багато сайд квестів, які можна виконувати або пропустити. До обовʼязкових також належить низка квестів класу.

Що мене особливо тішить у механіці гри так це те, що робити можна все, що завгодно. Тільки от якщо робите щось кримінальне, вбивство або крадіжку, або вскриваєте замок приватного будинку, треба впевнитися, що вас ніхто не бачить, або хоча б не бачать стражі, бо тоді доведеться або сплачувати штраф або вас кинуть у вʼязницю. Логічно, так?:) От тільки цю навичку у грі можна прокачати до такого рівня, що ви буквально будете здатні викрасти штани стражника, який просто поруч стоїть. Не знаю, недоробка це, чи це просто весело:)

Не завжди, але іноді у грі виникають проблеми з гравітацією. Наприклад іноді можливо заїхати кудись на коні, де він буде стояти буквально перпендикулярно землі. Це вже точно недоробка, але знову ж таки - весело.

Щодо самого геймплею він знову ж таки дуже подібний до Відьмака. Ці дві гри з розряду якщо сподобалася одна - обовʼязково сподобається інша. Але якщо у випадку з Відьмаком ви можете грати лише за Геральда, який обдарований мінімальною магією у вигляді відьмацьких знаків - то у Скайримі ви все ж таки створюєте персонажа під себе і можете наділити його будь якими характеристиками.

Якщо Відьмака я все ж таки проходила до кінця, то Скайри м іще ні. Я взагалі не впевнена, чи є в нього кінець, бо провела в грі багатенько годин, а кінця краю не видно. Але зрештою для улюбленої гри це швидше хороша характеристика, ніж погана, особливо для мене, яка зазвичай гіперфіксується на чомусь одному і місяцям. чи навіть роками не хоче змінювати це на щось інше.

У цій грі ваші ігрові рішення також мають безпосередній вплив на сюжет, і це завжди дуже тішить в іграх відкритого світу, ну бо так звісно цікавіше, ніж йти по одній єдиній дорозі.

В наступних дописах поговорю вже про ігри трохи іншого типу, бо дуже хочеться зробити великий допис про Conan Exiles, і заодно пожалітися, що вона не встановлюється на мій ноутбук.

Good morning, dear community!

Today I continue my series of posts about games, and I will talk about the cult game Skyrim without exaggeration.

Now I'll write slowly so I don't miss anything, and I'll start with the loading screen of the game, in the background of which a song is playing so strong and powerful that it gives me chills every time.

The game starts like all MMORPGs - with the creation of a character. You have to choose appearance, race, class. I usually always play mages because firstly it's always a cool graphical display of abilities and secondly I prefer ranged combat so archers and mages are my everything.

If you quickly tell the essence of the main story in two words - you play as a character who literally in the first half hour of the game finds out that he has dragon blood in him, and of course all the hopes of Skyrim for survival and repelling dragon attacks fall on your shoulders.

Mostly, you will have to fight with dragons. If I remember correctly in the whole game there is only one with whom you can negotiate, and what's more - get hidden knowledge from him.

The general atmosphere of the game is about the same as in The Witcher, which I wrote about in my previous post. It's also medieval, you wander through abandoned villages, or not abandoned as luck would have it, and you have a basic line of main story quests and a lot of side quests that you can do or skip. A number of class quests are also mandatory.

What I especially like about the game mechanics is that you can do anything. Only if you do something criminal, murder or theft, or open the lock of a private house, you must make sure that no one sees you, or at least the guards do not see you, because then you will either have to pay a fine or you will be thrown into prison. It's logical, right? :) Only this skill in the game can be pumped to such a level that you will literally be able to steal the pants of a guard who is just standing nearby. I don't know if it's a bug or just fun :)

Not always, but sometimes the game has problems with gravity. For example, sometimes it is possible to go somewhere on a horse, where he will stand literally perpendicular to the ground. It's definitely not finished, but again, it's fun.

As for the gameplay itself, it is again very similar to The Witcher. If you liked one of these two games, you will definitely like the other. But if in the case of the Witcher you can only play as Herald, who is gifted with minimal magic in the form of witch marks - then in Skyrim you still create a character for yourself and can endow him with any characteristics.

If I still played the Witcher to the end, then Skyra still hasn't. I am not at all sure if it has an end, because I have spent many hours in the game, and the end of the land is not in sight. But at the end of the day, this is more of a good feature than a bad one for a game I love, especially for me, who usually hyper-fixates on one thing for months at a time. or even for years does not want to change it to something else.

In this game, your gameplay decisions also have a direct impact on the plot, and that's always very satisfying in open world games, because it's certainly more interesting than following a single path.

In the next posts, I will talk about games of a slightly different type, because I really want to make a big post about Conan Exiles, and at the same time complain that it is not installed on my laptop.