Дорослу людину (я маю на увазі не віком, а ментально дорослу) вирізняє здатність до аналізу і корекції. Спершу ми беремо якісь ідеї, як вони є. Потім опрацьовуємо і проживаємо їх. І або адаптуємо для себе, або відпускаємо.

На початку 2010-х я захопився легкою езотерикою, починаючи з фільму "Секрет" з його ідеями про "закон притяжіння". Створив собі адаптовану "дошку візуалізації" – у мене це була не дошка, а "папочка візуалізації" на комп'ютері: в ній був ідеальний будинок, ідеальна машина, ідеальна жінка (!) і таке інше. Мені так було значно зручніше: з компа я міг запускати слайдшоу, і переглядати те хвилин 10 поспіль під кілька улюблених пісень в навушниках. Хоча, на той момент у мене вже кілька років була коханка, було уже ясно зрозуміло, що заміж вона не хоче, і народжувати мені дитину не планує, тож в свою папочку візуалізації я включив і слайд з "ідеальною жінкою, ідеальною дружиною". Варто зі старту звернути увагу на "камінь спотикання", який заключався в тому, що мої уявлення про ідеальну (для мене) жінку були тоді доволі поверхові: я скачав собі з Контакта із якоїсь групи фото як на мій смак "найгарнішої жінки у Всесвіті", яка була в гарній чорній білизні та чорних панчохах, струнка і сексапільна. І на цьому все, більше нічого я про неї не знав. Навіть ім'я чи місто проживання були невідомі. Та наче й не потребував це знати, бо я ж не сподівався притягнути саме цю дівчину. Це був просто образ мого ідеалу.

"Секрет" працював, моє життя завертілося. Мені довелося переїзджати з міста у місто, я багато працював і багато спілкувався з різними людьми, тож через якийсь час покинув свою практику візуалізацій, як "дитинство", котре допомогло мені в якийсь момент подолати депресію і викарабкатися з прірви, і при цьому... стало не те щоб більше не потрібне, просто на це більше не було часу. Я навіть видалив "папку візуалізацій" з ноутбука і забув які слайди в ній були.

Реалізація

Минуло років 10-12. В 2024 році я побачив у фейсбуці одну жінку, яка мене "зачепила". Навіть не красою, хоча вона гарна. Чимось таким, що я не можу, або скоріше не хочу пояснювати. Написав їй, познайомився (онлайн). Почали спілкуватися, і все спокійно, тому що зі старту я взагалі не дивився на неї, як на сексуальний об'єкт. Щодо онлайну, мені подобається просто спілкуватися з більшою кількістю жінок асексуально, як з такою самою людиною, я думаю що для цього онлайн добрий, а для іншого є реал. Отже, я дивився на це лише як на "одне із" багатьох інших онлайн-знайомств, не більше. Та уже десь через тиждень спілкування, листаючи якось профіль нової знайомої, я раптом натикаюся на неймовірно впізнаване фото...майже те саме фото "ідеальної жінки" з моєї "папки візуалізацій" більш ніж 10-річної давнини: та сама красуня, та сама білизна...тільки що ракурс наче трохи інший. Я не гіпертонік, та у мене почало колотитися серце, дихання охопила задуха, як від бігу, і це тривало годин 6 поспіль!!! Я запитав її: чи були в тебе й інші фото в тому ж антуражі і в тій же білизні? Вона відповіла, що так, і це розвіяло мої останні сумніви: я зустрів "жінку моєї мрії"! Не просто схожу. А саме ту жінку, образ якої був колись моїм ідеалом. І при цьому, в перший тиждень я навіть не впізнав її (не буду називати імені, тож уже вибачайте за постійні епітети "її" та "вона").

Здається, чи то Всесвіт, чи то чорти, люблять так пожартувати, коли ти вже нічого не чекаєш. Бо я ще ніколи не був такий врівоважений і збалансований, як в останній рік, але нове відкриття до біса сильно вибило мене з колії. З одного боку, я отримав у своєму житті чергове позитивне підтвердження, що чудеса працюють, і наміри часто реалізуються: збіг обставин насправді не є випадковістю, а роботою програми під назвою Доля. З іншого боку, цей випадок (який міг статися хіба що з одним на мільярд) переді мною уже більш зрілим ментально, підняв цілу низку морально-етичних питань, які варто прописати й для користі інших. Коли ми мріємо в юності про образ певної людини, чи думаємо ми про те, що наш ідеал:

1. Реальна жива людина з власними мріями і вподобаннями, а не просто якась "гарна річ", яку можна "притягнути" в своє життя і покласти у шафу?
2. Що на момент зустрічі ваш ідеал може бути травмований і "обпечений" життям у цьому пречудовому світі. Це не та статична картинка мрії з фото, яку ви уявляли, це така сама жива людина, як і ви.
3. Що ви можете бути мрією для когось іншого, і при цьому взагалі не відповідати смакам, а також образу і стилю життя вашого ідеалу. Це як мріяти полетіти на Марс, але не думати наперед, чим ви там будете дихати.

Іноді мрії, які здаються ідеальними, виявляються зовсім не такими в реальності. Зустріч із "жінкою моєї мрії" стала для мене важливим уроком: замість того, щоб шукати відповідність ідеалам, краще бути готовим до того, що реальність може виявитися несподіваною.

✍ Богдан Карасьов, 17 жовтня 2ᛟ24 р.